Різнобарвна тина… або… картина маслом. Частина ІІ

Переглядів: 11

Перша частина  про художню школу, яка базувалася на розповіді обдуреного художника, подана днем раніше. Однак медаль має дві сторони. Тому видання вирішило все ж таки підготувати запит на керівника художньої школи щодо штатної чисельності. Як мовиться, з одних балачок реальної картини не відтвориш.

Довгенько довелося чекати відповіді. Замість п’яти відведених  днів, запит прийшов лише на 15-й, що є грубим порушенням закону. Але менше з тим….

Якщо вірити усьому тому, що підписав директор Адам Михалик,  то вулична назва школи таки є влучною , бо тільки одних Михалииків працює аж чотири особи. Такий собі сімейний колектив: Михалик Адам Федорович, Михалик Віталій Адамович,  Михалик Ярослава Василівна  та Михалик Андрій Адамович. Правда,  зарплата  між родиною якось  нерівномірно поділена, бо тільки у Михалика Віталія Адамовича повна ставка, а ось у директора –  Михалика Адама –   0,444 посадового окладу  при стажу роботи у 46 років. У решти Михаликів також цікавий розподіл оплати: у Ярослави – 0,889, а в Андрія – 0,667.

Працює у школі родина Микит – Сергій Андрійович та Галина Яківна, котрі   розділили одну ставку на двоє: тобто -0,444 та 0,556.

Зауч Надюкова Ірина свою роботу також виконує тільки на 0,611 окладу;    а ось Гарголь Інна Кузьмівна – викладач –  працює на 1,222 окладу. Викладач Свиридова Олена Йосипівна, закінчивши 30 років тому Вижницьке училище  прикладного мистецтва,  працює на 1,111 окладу при тому, що Омельченко Тетяна Станіславівна із вищою освітою тільки на 0,611 окладу.

Взагалі дивує система розподілу окладів та поділ штатних одиниць. На повному окладі із вчительського складу працює тільки два викладачі – Мацюк Ігор та Михалик Віталій.  І, звісно, технічний персонал – секретарка, сторож, завідуючий господарством та дві прибиральниці.

Всього  по штату –  20 осіб, з яких двоє викладчів – Юрчуків – є сумісниками, розділивши між собою чуть більше 0,6 ставки.

З усього керівного та викладацького складу 11-ть  з вищою та 3-є- із середньою спеціальною  освітою.  Крім того, із тих двадцяти штатних, п’ятеро – пенсійного віку,  двоє з яких прибиральниці.  Третя перебуває у декреті.

Скупа констатація реальної «картини маслом». Ми не вдавалися до вияснення інших родинних зв’язків. Надіємося, що читачі в усьому й самі розберуться, що або хто  від кого. Так і хочеться процитувати фразу із фільму  «За сімейними обставинами» – «Я – від дяді…»

Коли ми почали ворушити «мурашник» тим же запитом на доступ до публічної інформації, у художній школі почали нервувати, косо дивитися одне на одного, шукаючи чужаків серед своїх. Повірте, пліток можна назбирати багато, бо не усім подобається отой сімейний підряд. Якось неетично збирати під одним дахом родичів, навіть коли вони усі прекрасні фахівці. Хоча не про усіх так можна висловитися. А вигнати таких невдах навіть сам директор не може. Немає вказівки згори…

А Володимиром-Волинським й надалі тиняються безробітні художники, для яких залишається тільки одне: малювати картини, виставляти їх у фойє КМЦ або на різноманітних загальноміських святах чи пленерах.