Понеділок, 21 червня 2021, 18:49

Це трапилося на світанку, і тривало лічені хвилини

22.05.2021 | Новини | перегляди:

Це трапилося на світанку 22 травня 2014 року, коли весь православний світ відзначав день святителя і чудотворця Миколая Весняного, і тривало лічені хвилини. Ніхто не очікував нападу. Кілька бійців стояли у караулі, коли до фатального блокпоста 5110 під’їхали позашляховики, з яких відкрили вогонь невідомі. Караульні пости полягли першими. Після чого у намети, у яких відпочивали бійці легендарної 51 окремої механізованої бригади, полетіли гранати, Хлопці, почувши стрільбу та вибухи, стали вибігати, у той час їм у спини пролунала автоматна черга. Немов підкошені, вони падали на землю.

Ті, хто вижив, потім розповідали журналістам проєкту написання книги “51/14 – історія нескорених” про те, що територія, де вони стояли, не освітлювалась. Без окопопів, без огорожі з мішків, наповнених піском, без правоохоронців, яким теж належало нести чергування і перевіряти транспорт. На 45 солдатів бригади було всього 8 бронежитлетів, їх вдягали ті, заступав у наряд.

Винним у трагедії військове керівництво намагалося зробити комбрига Яцківа, котрий приїздив для перемовин з місцевим населенням, яке було проти облаштування блокпоста і взагалі знаходження військових на їхній території, і доповідав про ситуацію команудуванню, зокрема, генералу Пушнякову. За інформацією бійця 51 ОБМР Олександра Серватовича, яка з’явилася у нього після розстрілу, рішення щоо облаштування блокпоста приймав генерал Локота. В обох генералів було півтори доби, щоб вирішити, що робити далі. Але вони цим не скористалися. Або не захотіли.

Відповідальність за ростріл на себе взяв ватажок бойовиків – Безлер, на прізвисько “Бєс”. У бою під Волновахою загинуло 18 військовослужбовців, з яких дестяеро волинян: Леонід Полінкевич, Оександр Артемук, Дмитро Йовзик, Микола Бондарук, Михайло Грицюк, Володимир Зарадюк, Володимир Прокопчук, Віталій Ліщук, Віталій Махновець, Павло Попов.

Від дня трагедії ніхто не поніс за смерть хлопців покарання. Списали усе на війну, яка триває досі, і яку політики вищого рангу довго відмовлялися називати війною, а деякі й досі її не визнають. Та найболючіше те, що після тисячі смертей тих, хто віддав свої життя за незалежність України, у ній майже так нічого й не змінилилося у ліпший бік. На жаль, сьогодні ми бачимо загравання з ворогом, намагання побачити мир у його очах з боку президента, замість того, аби відстоювати гідність і честь держави.

Біль утрати за загиблими назавжди залишиться у серцях їхніх рідних та близьких. Ми, у свою чергу, маємо завжди пам’ятати тих, хто поклав своє життя за мирне небо над головою.

Спіть спокійно, хлопці. Світла вам пам’ять і вічний спокій.

Фото взяті з соцмереж та сторінки 14 окрема механізована бригада імені князя Романа Великого.

 
Новини інших ЗМІ
Випадкові новини