Церковна громада Володимира-Волинського проти міського голови Петра Саганюка

03.12.2019 | Новини | перегляди:

При тому, що церква відділена від держави, релігійні громади все ж таки неодноразово звертаються за допомогою до органів влади з різноманітних питань: виділення земельних ділянок під будівництво храмів, коштів на їх ремонти, земельних ділянок під будівництво індивідуального житла священику і т.п.  Взамін церковнослужителі  обираються депутатами, членами виконавчих органів, відіграючи неабияку роль у політичному  та економічному житті держави.

Нинішня тема присвячена нещодавнім подіям, які  викликали значний резонанс у жителів Володимира-Волинського. Релігійна громада Мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софіі УПЦ КП подали позов  до Володимир-Волинської міської ради про стягнення витрат, понесених внаслідок поліпшення майна.  Ціна питання – 616 тисяч гривень.

Щоб усім стало зрозумілим,   23.06.2017 року на сесії міської ради прийнято рішення №18/22 Про безоплатну передачу у постійне користування будинку № 38 по вул. Шахтарській, яким    зазначено: «Безоплатно передати в постійне користування релігійній громаді храму Священномучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії одноповерховий житловий будинок по вул. Шахтарська, 38, загальною площею 57,4 м2 житловою площею 33,1 м2».   

27 червня 2017 року між територіальною громадою Володимира-Волинського в особі  міського голови Петра Саганюка  (наймодавець) та  голови парафіяльної  ради  вищезназначеного храму Євгена Рябця (наймач) укладено договір безоплатного користування житловим будинком №38 по вул. Шахтарській. Не   зупинятимося на пунктах договору, зазначимо, що передача майна не тягнула за собою виникнення  у наймача права власності на це майно.

Пройшло два з половиною роки. Ніхто не згадував за цей будинок, релігійна громада проводила там ремонт, щось добудовувала, оновлювала комунікації. Готувала житло для подальшого там проживання родини священика Рябця. І як грім з ясного неба: 6 листопада до Господарського суду Волинської області  Релігійна громада подає позов до міської ради про стягнення 616 тисяч гривень – вартість майна з урахуванням його поліпшення за мінусом первинної балансової вартості будинку.

У чому ж причина? Невже будинок повертають у комунальну власність, а чи можливо віднайшлися спадкоємці житла? І чи має право релігійна громада вимагати відшкодування понесених витрат з міського бюджету? Хто порушив умови договору? І хто нестиме за це відповідальність?

Основною мотивацією позовної заяви є те, що 26 квітня 2019 року (практично через два роки після укладення договору найму) релігійній громаді дозволено поліпшення майна. Напрошується запитання: а до того не дозволялося?  Якщо вчитатися в один із пунктів договору, то релігійна громада відразу ж мала право здійснювати усі дії щодо ефективного використання майна (утримання, ремонт, тощо). І чому вказано дату – 26 квітня 2019 року?

Виявляється,  26 квітня між головою парафіяльної ради  Євгеном Рябцем та міським головою Петром Саганюком підписано договір  про вненсення змін до договору безоплатного користування  житловим будинком №38 по вулиці Шахтарській  від 27 червня 2017 року за Р№1297, в якому додано два підпункти в пункт 3.2 Наймач має право: 3.2.3. «За згодою Наймодавця проводити поліпшення Майна; п. 3.2.4 На відшкодування Наймодавцем вартості витрат, понесених внаслідок поліпшення майна ».

Міський голова Петро Саганюк, котрий виступає від імені територіальної громади, одноосібно вніс зміни, які згодом обернулися для платників податків Володимира у 616 тисяч!!! І чому ці зміни внесені лише у квітні 2019 року – після того, як релігійна громада здійснила розбудову житлового будинку? І чи мав право міський голова Петро Саганюк без відома депутатів піти назустріч Євгену Рябцю та підписати   зміни до договору, які не розширюють, а звужують права Наймодавця, ставлять його у гірше становище перед наймачем та приймаються не на користь громади міста?   

  Сьогодні не варто піддавати сумніву затрати на поліпшення майна, на них буде відповідна доказова документальна база. Релігійна громада, яка повірила міському голові Саганюку, ні в чому не винна.   Як і депутати, за спинами яких   Петро Данилович вчиняв дії, оцінку яким повинні дати відповідні органи.

 
випадково