Понеділок, 29 листопада 2021, 11:20

У Цвікау все цікаве

25.09.2017 | Новини | перегляди:

Про те, що група гімназистів із Володимира-Волинського у рамках   обміну учнів Вол.-Волинської гімназії ім. О. Цинкаловського та Гімназії ім. Клари Вік  поїхала до м. Цвікау за відповідною програмою, видання описувало дещо раніше. І ось діти  повернулися на  рідну землю. Повні емоцій, вражень та неабиякого позитиву. Тому зустріч із ними у стінах рідної гімназії відбулася досить дружня, відкрита та цікава.

Перед тим, як розпочати нашу розмову, потрібно було дати учням трохи часу зібратися із думками. Адже за тиждень гостини кожний з них, окрім  навчання у гімназії, побував у багатьох містах Німеччини, відвідав чимало виставок, побував у галереях,    зоопарках, цирку, музеях, скверах та навіть лісі. А найголовніше – проживав у звичайних німецьких родинах, призвичаювався до їх культури спілкування, відношення між членами сімей, які   гостинно зустріли кожну українську дитину,  оточили їх теплом, ласкою та турботою. Тому, розповідаючи про своє перебування у Цвікау, мої співрозмовники своїх нових родичів   ніжно називали «мама, тато, сестра чи брат». Приємно й те, що  німці  намагалися якнайбільше дізнатися про Україну, оскільки не завжди до них доходить правдива інформація про наше життя, повторювали за нашими дітьми  українські слова та запрошували кожного ще раз приїхати до Німеччини.

Українські школярі, побувавши у Цвікау,  для себе усвідомили деякі речі : німці не є відкритими душею, тому ніколи не давали себе фотографувати, знімати про їхній побут відео.  Вони категорично проти презентації фото та відеоматеріалів про їхнє приватне життя у соціальних мережах. Таку ж відмову у відеозйомці група медійників із гімназії почула в німецькій школі. Проте це не зіпсувало поїздку, оскільки програма перебування була змістовною, цікавою та дуже повчальною.

Одинадятикласниця Еліна Голуб вже вдруге побувала у Цвікау, тому дівчинка відчувала себе комфортніше на відміну від декотрих своїх товаришів. І двічі проживала у родині, яка, як наголосила  Еліна,  є найголовнішим в житті для кожного німця. Як  зауважила моя співрозмовниця, коли у німця немає сім’ї, він вважає себе одиноким. На вихідні  дні їздила  із родиною до Берліну. Враження неабиякі,  тому нині мріє вступити до одного із вишів  столиці Німеччини.

Богдан Баснін, незважаючи на те, що вдруге подорожував до Цвікау,  не міг собі уявити  свою майбутню родину, тому надто хвилювався.  Однак  після зайомства він відразу ж зрозумів, що це щирі та добрі люди. Цьогоріч Богдан у захваті від запропонованої   програми, зокрема культурних екскурсій до галереї, музеїв, виставкових залів, храмів.  У гімназії йому найбільше запам’яталося дружні відносини між учнями та вчителми. На деяких уроках гімназисти відчувають себе вільно, можуть посеред уроку вийти за потреби із класу без жодного зауваження з боку вчителя. Тому вважає, що таку практику викладання уроків варто запозичити  у німців.

Катерина Губаль найбільше, що боялася, – це спілкування із  главою своєї німецької родини, бо минулого разу вона проживала у родині без батька.  Проте її страх вмить розвіявся, коли вона познайомилася  із новим своїм «батьком», який видався досить відкритою людиною та цікавим співрозмовником. Запам’яталося Каті відвідування картинної галереї, де знаходиться  шедевр Рафаеля «Сикстинська Мадонна».  На вихідні дні Катрусі  оранізували екскурсію міським парком, особливо  улюбленими місцями усієї родини. Поряд з тим, що нова сім’я була дружньою та відкритою, менша  «сестра» не надто йшла на контакт. Та й їхнє потняття дружби докорінно відмінне від  нашого, оскільки навіть однокласники мало спілкуються між собою під час навчального процесу.

Мороз Ірина вперше побувала у Цвікау. Як і усі її товариші, вона проживала у родині, де окрім старших «братів» була дівчинка 12 років. За період свого гостювання,  в одного із братів був день народження, на  який запросили українську гостю. Вразило Іринку те, що святкування там надто різниться від нашого: без  гучного застілля, а  серед запрошених – лише близькі родичі. Під час екскурсій дівчинку неабияк  зачарувала архітектура, зокрема собори. У гімназії  найбільше запам’яталося сучасне обладнання, яке знаходиться в навчальних аудиторіях. Вражень в Ірини від поїздки залишилося стільки, що вона просто ще й досі перебуває у їх полоні.

Владислав Владинський вдруге побував у Німеччині. Однак під час попередньої поїздки він себе якось некомфортно відчував у родині, тому цього разу надто хвилювався. Але це почуття відразу ж розвіялося, коли побачив свою нову сім’ю. Спостерігаючи за німцями, Владислав дійшов висновку, що їх менталітет надто відмінний від українського.  Німці є надто пунктуальними людьми, чого варто у них повчитися. Щоденно німецька родина організовувала для свого нового «сина» екскурсії, з яких найбільше запам’яталося відвідування консерваторії імені Роберта Шумана.  Ніколи не забуде  Владислав екскурсію до найстарішого замку Саксонії.

Для десятикласниці Юлії Осіпович поїздка до Німеччини була першою. Тому й не дивно, що усю дорогу дівчинка  відчула внутрішній страх. Не покидав її й під час знайомства з німецькими «родичами». Однак через декілька хвилин спілкування, все пройшло миттєво. Сім’я, в якій проживала дівчинка, була без батька,¸проте вона не відчула його відсутності. Закарбувалася у спогадах гімназія, де щоденно вона відвідувала уроки. Особливо методика викладання предметів німецькими вчителями. А ще родинні вечері за одним столом, під час яких кожний  розповідав, як прожив день, ділився своїми враженнями та емоціями.  У Юлі вони розпитували про життя в Україні, особливо про дороги, заробітні плати, навчання, архітектуру та природу. Сама ж нова «мама»  моєї співрозмовниці  працювала медичною сестрою, тому її найбільше цікавила заробітна плата медсестри в Україні. І коли вона її дізналася, просто не йняла віри в те, що за ці гроші можна місяць прожити та ще й прокормити сім’ю. На вихідні Юлю повезли у Ляйпціг, де організували змістовну екскурсію.

Восьмикласник Артем Подзізей вперше вирушив до Німеччини. Різні сумбурні почуття  охоплювали хлопця. Однак   після знайомства із новою родиною усе, як рукою зняло. Дуже здружився зі своєю новою «сестрою» – ровесницею, яка знайомила Артема із побутом, культурою та манерами родинного спілкування. У суботу  хлопчину завезли до музею «Ауді», після відвідуваня якого за сімейним столом усі ділилися емоціями від побаченого.   Із шкільного життя Артем би запозичив для нашої школи півгодинну   тривалість перерви, вдалу проекцію класної дошки та  привітність  вчителів.

Олександр Пастушок зі своєї першої поїздки запам’ятав німецьку школу, архітектуру  Цвікау. Нова родина була дружною та надто прихильною до юнака. Дружні вечері за столом, розповіді про Німеччину та Україну з кожним днем зближували дітей та дорослих, залишаючи про себе тільки приємні спогади. Тому він твердо вирішив  навчатися у Німеччині.

Георгій Омельченко, також дев’ятикласник, вперше здійснив поїздку у Цвікау. Він був вражений щирістю та щедрістю німців. Георгій зі своєю привітною сім’єю  вечорами  розповідали один одному про різні речі, кожному було цікаво дізнатись про свого співрозмовника щось нове. Хлопець став учасником святкового музикального концерту, де зіграв на саксофоні два твори. На вихідні йому показали Берлін. Вони пройшлися центральною вулицею міста, відвідали Рейстаг, піднялися на кіно вежу.

Для дев’ятикласниці Клец Мирослави дорога до Цвікау видалася дуже далекою  та важкою, оскільки вперше дівчинка вирушила у таку далечінь та ще й  за кордон. Особливо відчула внутрішній холод за хвилин п’ятнадяцть перед в’їздом у місто, оскільки переживала: яка ж то сім’я їй трапиться?  Але  для Мирослави усі хвилювання вмить щезли, коли познайомилася із привітною та дружною  німецькою родиною.  Особливо запало в душу те, що у відведеній для неї кімнаті нова сім’я написала на рідній українській мові плакатик: «Ласкаво просимо». Щовечора німецькі «батьки» цікавилися у Мирослави   враженнями від навчання у гімназії,  самого міста, його архітектури, від екскурсії до консерваторії та картинної галереї.  Мою співрозмовницю  дуже здивувала велика кількість сімейних альбомів із фотографіями, які німці демонстрували своїй гості.

Восьмикласник Назар Савчук    вперше поїхав у складі учнівської групи до Німеччини, де його  зустріла родина, яка дійсно стала для хлопця рідною. У перший же день йому було сказано: «Все, що є в будинку, вважай, що усім цим ти можеш користуватися». Екскурсії по місту для Назара запам’яталися однією притаманною для Цвікау родзинкою: наявність фортепіано у багатьох його місцях.   Уроки майстер-класу гри на цьому інструменті демонстрував його німецький «брат», який навчається музиці вже 5 років. На вихідних вранці  Назар  побував у листяному та хвойному лісах, розділених між собою доріжкою. Після обіду він з родиною відвідав  музей «Ауді». Ця екскурсія не була спонтанною, оскільки «батько» Назара працює інженером на автомобільному заводі.

Супроводжували учнівську делегацію  вчителі іноземної мови із Володимир-Волинської гімназії Надія Губаль та Наталія Димитрук. Їм, як і дітям, була надана можливість проживати у родинах, спілкуватися із ними та  проводити разом дозвілля. На противагу учням вчителі не відчували мовного бар’єру чи дискомфорту. Як і у дітей, у пані Наталії та пані Надії залишилися лише прекрасні спогади та приємні враження від поїздки до Цвікау.

 

Повернувшись додому, усі мої співрозмовники, як вони обмовилися під час зустрічі,  ще із більшим завзяттям вивчатимуть німецьку мову, оскільки прагнуть у недалекому майбутньому вступити до вузів Німеччини. Саме таким заохочувальним бонусом  для них була поїздка до Цвікау. А найголовніше, що усі діти й надалі спілкуються зі своїми німецькими «родичами». Надіються, що наступного року до Володимира-Волинського також прибуде делегація німецьких школярів, оскільки 15 вересня у Цвікау підписано двосторонній договір про співпрацю між гімназіями.  Нам   є що показати, куди повезти та про що розповісти. Та й гостинність українця також немає межі.

 

 
Новини інших ЗМІ
Випадкові новини