У Володимирі-Волинському, не зважаючи на заборону, піднімають тарифи
31.10.2019 | Новини
Переглядів: 0
Після проведення тарифної децентралізації повноваження по встановленню тарифів перейшли до місцевих органів влади. Тобто, за ціни на тепло відповідають мери міст. Вартість одиниці тепла – 1 гігакалорії – розраховується постачальниками тепла та гарячої води на основі розрахунків, погоджених і затверджених в більшості випадках органами місцевого самоврядування. Отримавши такі повноваження, деякі органи місцевого самоврядування розпочали встановлювати завищені і нічим не обґрунтовані тарифи на житлово-комунальні послуги.
Подібним правом скористалися у Володимирі-Волинському. Керівник теплоенерго Сергій Коба подає розрахунки, а міський голова Петро Саганюк через засідання виконкому колегіально їх протягує. І хоча останнє рішення виконкому щодо затвердження тарифів на теплопостачання приймалося майже рік тому, розмір їх й досі набагато вищий, ніж у великих мегаполісах. Щоб зрозуміти суть тарифної політики влади Володимира-Волинського, подамо порівняльний аналіз по Україні.
У місті Кам’янець-Подільський мер подбав про енергоефективність, переобладнав газові котельні на енергоефективні, які працюють на альтернативних видах палива, і знизив тариф для містян. У місті найнижча ціна гігакалорії тепла – 1 293,53 грн/Гкал. Жовква теж відмовилася від опалення міста газом і вже два роки використовує альтернативні джерела для обігріву будинків. Мешканці платять на 25-30% менше, ніж у сусідніх містах, де опалення газове.
Ліцензіати НКРЕКП мають такі тарифи: Дніпро – 1579,51 грн/Гкал; Запоріжжя – 1480,47 грн/Гкал; Івано-Франківськ – 1462,43 грн/Гкал;Львів – 1617,36 грн/Гкал; Миколаїв – 1493,94 грн/Гкал; Суми– 1566,96 грн/Гкал; Харків – 1539,50 грн/Гкал; Хмельницьк – 1525,96 грн/Гкал; Рівне – 1795,53 грн/Гкал; Черкаси – 1 606,05 грн/Гкал.
А ось у Володимирі-Волинському, який за схемою тарифоутворення переплюнув усі вищезгадані міста, централізоване опалення 1 Гкал для населення вартує 1886,69 грн; централізоване опалення 1 м кв – 42,96 грн; централізоване постачання гарячої води за м куб. – 121,50 грн. (рішення виконкому від 23.11.2018 року).
Проте це ще не кінець. Міський голова Петро Саганюк спільно із директором комунального підприємства «Теплоенерго» Сергієм Кобою вважають, що діючі тарифи стали нижче економічно обгрунтованих. Тому Саганюк підтримав звернення Асоціації міст України до Прем’єр-міністра України з ініціативою скасування постанови Уряду від 26.06.2019 №560 «Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг». (www.volodymyrmedia.com.ua/2019/10/30/asotsiatsiya-mist-ukrayiny-prosyat-uryad-skasuvaty-postanovu-yaka-zahyshhaye-prava-spozhyvachiv-zhkg/ )
А навіщо тоді субсидії? Чомусь ніхто не задумується, що кожна нова влада на цьому заробляє піар та політичні козирі «Підсаджуючи» населення на субсидії, мер в очах виборців стає мало не благодійником. Бо при кожному управлінні соціального захисту діють комісії із числа чиновників, які можуть колегіально або не призначити, або навпаки – вирішити позитивно питання надання субсидії. Хоча до списку обраних втрапити нелегко. Тому більшість тих же володимирчан, які мають «високі доходи», або у них відсутнє офіційне працевлаштування, поповнюють армію не лише боржників, а й офіційних безхатьків. І тільки підвищення тарифів для міських голів стає рятівною соломинкою для латання борговї дірки.
Отже виходить тарифи на тепло у Володимирі-Волинському залежать винятково від політичної волі Петра Саганюка, котрий незмінно очолює місто ось уже 20 років. Під час його керівництва практично не проведено модернізації теплового господарства; не впроваджено жодної альтернативи колективного переходу на індивідуальне опалення. На противагу цьому з міського бюджету виділяються мільйони на діяльність комунального підприємства «Теплоенерго», тарифи на послуги якого просто рвуть рекорди по державі. Кому вигідна монополія на тепло? Владі, людям чи окремим чиновникам? Не важко здогадатись.
Дивно, що 560-та постанова прийнята ще у червні, а тарифи чомусь ніхто у Володимирі-Волинському й не брався зменшувати. І де ж тоді прокуратура, на яку так любить посилатися Петро Саганюк?
