«Запливні ігри»: підводні течії озерної акції Гузя і Палиці

07.10.2016 | Новини

Переглядів: 1

Поки у соцмережах активно обговорюють температуру води, жартують про субмарини, водолазів та “карасів”-тітушок у Згоранах, на другий план відходить сама суть запливу Ігоря Гузя та Ігоря Палиці через озеро.

Хоча треба визнати, що у волинських кулуарах не менш активно балакають на тему: “Ну шо, буде Гузь вступати в УКРОП?”, і це запитання теж надто поверхневе. Насправді ж заплив 7 жовтня іще раз підтвердить, що в українській політиці, надто місцевій, ситуативні домовленості переважають над стійкими ідеологічними принципами. Пише Волинське Агенство Розслідувань.

ЗАПАСНІ АЕРОДРОМИ

Як би довго ідеалісти не розмірковували про чесних нардепів-законодавців, які тільки звітують перед виборцями, пишуть проекти законів і відповідально працюють у Верховній Раді, від цього українські реалії не змінюються. Йдеться про суттєву частину виборців, які звикли обирати політиків лише за їх матеріальним вкладом у конкретний дитячий майданчик, дорогу, а краще безпосередньо в кишеню кожного виборця.

Тому майже під час кожних виборів, особливо на мажоритарних округах, перемагають ті кандидати, які або вже дали відносній більшості виборців певне матеріальне заохочення, або якісно внесли в їх голови переконання, що дадуть заохочення після виборів. Третій шлях: переконати виборців, що головний опонент точно зробить їх (особисто кожного) життя нестерпним: підвищить тарифи, забере землю, закриє шахту тощо.

Проте і для агітації через полігарфію та ЗМІ, і для прямого та непрямого підкупу потрібні гроші. І от саме в пошуку цих грошей хороші політики приходять до не завжди хороших олігархів чи міні-олігархів.

Джерела фінансування політичної діяльності Ігоря Палиці загалом зрозумілі, адже він не приховує того, що довгий час займався нафтовим бізнесом та є молодшим партнером у групі “Приват” Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Як були зароблені його статки, мають дати відповідь профільні спеціалісти у цьому напрямку чи, можливо, правоохоронці.

“Знаєте, я – успішна людина, мені Бог дав можливість заробити більше. Утім я ніколи не торкався бюджетних грошей, не брав участі в тендерах, не брав хабарів”, – традиційно заявляє нинішній голова облради.

Інша справа – ресурси, які потрібно постійно шукати Ігорю Гузю, про що він розповів у інтерв’ю ВАР:

Чесно вам зізнаюся, що політичний лідер в сучасних умовах має одне із головних завдань – пошук ресурсів. Я не вважаю себе залежним. Бо це якраз є зло, коли дають ресурси і ти потрапляєш у залежність. Але в цей же час я розумію, що без ресурсів вести нормальну громадсько-політичну діяльність буде важко. Можна бути ідеалістом і розказувати там про збір коштів, але цього нема.

Тому частина моєї роботи, як політика – я постійно спілкуюся із людьми, шукаю ресурси. Але всі чудово розуміють, що я не сприйму якихось умов. До речі, я за півтора року не задіяний ні в яких скандалах: тендерних, бурштинових, лісових. Гузя можна критикувати за різні речі, але не за теми, пов’язані із порушенням закону, бізнес-оборутками, державними коштами. Я за свою репутацію переживаю і ніколи не влажу ні в які “темні” справи”.

Якщо все це правда, Ігоря Гузя можна назвати успішним у цьому напрямку, адже він отримує не малі ресурси, аби утримувати за кошти спонсорів 8 приймалень, фонд “Прибужжя”, регулярно їздити між округом, Луцьком та Києвом і при цьому не бути змушеним “відбивати” вкладені гроші лобіюванням приватних інтересів.

Один із найбільш принципових опонентів волинського нардепа на ефірах екс-регіонал Олександр Вілкул дав йому дещо грубу, але відносно точну оцінку – “професійний активіст”.

Для нас дуже важливе одне формулювання у коментарі Гузя: “я постійно спілкуюся із людьми, шукаю ресурси”. Саме постійно, адже життя мінливе і в українських економічних реаліях той, хто одного дня був багатим, може стати бідним, а умовний “Янукович-молодший” – несподівано розбагатіти.

Щонайменше з 2012 року опоненти Гузя під час кожних виборів так чи інакше згадують про те, що йому фінансово допомагає “сірий кардинал” “Народного фронту” та партнер Арсенія Яценюка Микола Мартиненко. Гузь цього жодного разу не підтвердив, проте і не заперечив.

Хоча також він, без вказування конкретних прізвищ, розповідав і про інші джерела: “Перед минулими виборами зі мною сконтактував мій колега по обласній раді. Ми поспілкувалися і з без жодних моментів він мені допоміг серйозною сумою на виборчу кампанію. Пройшло півтора року, ця людина до мене не зверталася ні по одному питанню: допомогти, вирішити. Коли я запитував, яка мотивація давати ресурси, людина просто сказала: “Я тебе бачив на Майдані, ти не боявся, я бачив, як ти ведеш свою діяльність, ти будеш непоганим депутатом”.

Також публічно озвучувалися прізвища Ігоря Єремеєва, Андрія Покровського, Валентина Кошельника, Богдана Бадзюня та інших підприємців. Такі “гадання” – лише зайве підтвердження того, що угоди про фінансування укладаються за зачиненими дверима без свідків.

У політичній сфері різні джерела матеріальної підтримки політиків часто називають “запасними аеродромами”. І навіть якщо Ігор Палиця безпосередньо не надаватиме кошти Гузю, суттєвою перевагою для того буде лише те, щв окрузі №19 під час прийдешніх парламентських виборів не буде кандидатата від “УКРОПу”.

Також у групи “Приват” є суттєві медіаресурси. І вже в переддень запливу, тобто вчора – 6 вересня Гузь був гостем прямого ефіру програми “Право на владу” “1+1”. Можливо це лише збіг, та його системна поява у ефірі цієї медіа-групи, зокрема на сторінках Інформаційного агентства “Волинські новини” вже точно стане сигналом того, що “Палиця одобряє”.

14572817_1097369760344329_6313257990700905221_n

 

НОВЕ ОБЛИЧЧЯ “УКРОПу”?

Ну а тепер спробуємо дати відповідь на запитання, чи може статися так, що Ігор Гузь стане членом партії “УКРОП” та саме від неї балотуватиметься у Раду. Відповідь дуже проста: а чому б і ні?

Хоча на парламентських виборах 2014 року “Народний фронт” набрав найбільше голосів, станом на жовтень 2016-го ця партія на Волині фактично не працює. У фракції НФ у Верховній раді є три народних депутати-волиняни Юрій Савчук, Ігор Лапін та Ігор Гузь. Якщо Лапін так і не став членом партії і вже давно надмірно не акцентує увагу на своїй приналежності до НФ, Ігор Гузь припинив це робити приблизно влітку 2015-го року.

На це є кілька причин. По-перше, Арсеній Яценюк та інші лідери НФ вирішили не йти на місцеві вибори, що позбавило партію нагоди мати представництво у місцевих радах. Тому регіональні лідери НФ вже “розбрелися” по інших політсилах. По-друге, невдалі чи непопулярні (не будемо давати оцінку) реформи уряду Яценюка зробили його одним із найнепопулярніших політиків у країні. Як показує опитування соціологічної групи “Рейтинг” за серпень 2016-го, Яценюку цілком не довіряють 75% опитаних і цілком довіряє 1%.

 

rejtynh

Тому вертатися і згадувати про “Народний фронт” у депутатів немає бажання. Очевидно, що до прийдешніх парламентських виборів ми побачимо частину нардепів від “Народного фронту” у іншому політичному проекті.

Ймовірно, щодо цього активно зловтішатимуться опоненти Ігоря Гузя, які люблять повторювати “мантру” про те, що він “змінив” 10 партій. Справді, Гузь так чи інакше був причетний до партій “За Україну”, “Фронт змін”, “Батьківщина”, “Народний фронт”. Проте навіть на Волині можна згадати інших не менш мінливих політиків. Зокрема станом на 2011 рік у волинському осередку “Фронту змін” разом були Роман Романюк – зараз лідер “Солідарності”, Павло Данильчук– зараз лідер “Народного контролю”, Олександр Пиза – зараз помічник Сергія Мартиняка, група “Воля народу”,Олександр Плісецький – “Об’єднання “Самопоміч”.

В українських реаліях, де політичні партії-проекти часто “банкрутують”, політики змушені шукати собі нову команду чи новий бренд. Проте не варто “тішитися” і відносно стабільним партіям, як та ж “Свобода”, адже ця партія наразі може навіть не потрапити до українського парламенту. А нові перевиборчі проекти мають шанси “вистрілити” на 15-20% голосів. Це реалії виборців та політтехнологій, вони не зміняться за рік чи два.

Тож незалежно від того, яким буде формат співпраці, заплив через Велике Згоранське озеро стане хорошим “тімбілдингом” для Палиці та Гузя. А можливо це буде початок виходу останнього на зовсім новий рівень – публічного лідера загальноукраїнського рівня – із міцним “укропівським” тилом, великими амбіціями та серйозною кулуарною підтримкою групи “Приват”. Водночас Гузь суттєво підсилить команду Ігоря Палиці на всеукраїнському рівні.

При цьому не варто забувати про Олександра Товстенюка – фактично керівника фонду “Тільки разом” та інших підрозділів команди Палиці на час його відсутності. Як стверджує блогер і підприємець Володимир Пащенко, Товстенюк вмовляв Палицю не плавати із Гузем та навіть “ревнує” через таке зазіхання на його роль “правої руки”. Як воно буде насправді покаже час. Якщо вірити словам Пащенка, нас чекають “страсті мадридського двору” на вулиці Винниченка.

Антон БУГАЙЧУК

 
Новини інших ЗМІ
Випадкові новини